Друга іноземна мова

Для того, щоб опанувати іноземну мову, як засіб спілкування у встановленому обсязі за програмою, навчальна діяльність студентів на заняттях повинна бути максимально активною. Мовно-комунікативні навички та вміння утворюються внаслідок багаторазового повторення відповідних комунікативних дій та мовленнєвих процесів, в різних випадках при спілкуванні, активному тренуванні та практиці. В контексті тематики конкретного змістового модуля.

1. Навчання різних видів мовленнєвої діяльності включає в себе засвоєння:

• фонетичних норм іноземної мови.
• лексичних одиниць, знання яких забезпечує студентам можливість вести бесіду з фаху та одержувати інформацію з іноземних письмових та усних джерел.
• граматичного матеріалу іноземної мови.
• лексичного мінімуму (категорії буття, їх властивості та відносини; географічні, демографічні, економічні та політичні дані) конкретної країни світу, мова якої вивчається.
• лексичного мінімуму регіональних та соціальних відносин між Україною та країною, мову якої вивчають.
• абревіатур іншомовних фахових термінів у певній професійно-орієнтованій галузі.
• лексичного мінімуму ділових контактів, ділових зустрічей.
• мовленнєвого етикету спілкування, мовних моделей звертання, ввічливості, вибачення погодження.
• лексично-граматичного мінімуму забезпечення мовно-комунікативного рівня проведення презентацій.
• лінгвістичних методів аналітичного опрацювання іншомовних джерел.
• роботи з електронними іншомовними джерелами.
• лексичного мінімуму комп’ютерних (інформаційних) технологій.

2. Навчання аудіювання передбачає формування та удосконалення вміння сприймати мовлення іншої особи як при безпосередньому спілкуванні, так і в запису. Студенти повинні розуміти тексти загального та професійноорієнтованого характеру та мовлення нормального темпу з голосу викладача чи у звукозапису.

3. Навчання говоріння передбачає оволодіння та удосконалення двох форм: діалогічного та монологічного мовлення.

4. Навчання діалогічного мовлення допомагає у засвоєнні студентами:

• структури діалогу загальнонаукового характеру.
• мовленнєвого етикету спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо.
• особливостей діалогу професійно-орієнтованого характеру.
• мовно-культурологічного аспекту проведення міжнародних зустрічей.

5. Навчання читання ставить за мету оволодіння

• ознайомчих та пошуковим читанням з визначеною кількістю невідомих слів без словника.
• вивчаючим читанням з визначеною кількістю невідомих слів із використанням словника.
•  методами дослідження друкованої іншомовної оригінальної літератури та розширення лексично-граматичних джерел.
•  професійно-орієнтованими іншомовними джерелами.
•  методикою пошуку нової інформації в іншомовних джерелах.
•  електронними іншомовними джерелами.
• пошуком інформації у мережі Інтернет за методом ключових слів.

6. Навчання письма сприяє формуванню вмінь говоріння і читання, тому для цього виду мовленнєвої діяльності визначається за доцільне навчити студентів не тільки правопису, але й умінню письмово викладати свої думки, і разом з тим передбачає оволодіння:

• іншомовними особливостями ділового листування; лексики, граматики, синтаксису ділового етикету та культурологічного аспекту писемної комунікації;
• методами та лінгвістичними особливостями анотування та реферування іншомовних джерел.

7. Навчання перекладу як важливого засобу оволодіння мовним матеріалом і різними видами мовленнєвої діяльності включає в себе оволодіння:

• елементами усного перекладу інформації поданою іноземною мовою в процесі ділових контактів, ділових зустрічей;
• основами перекладу професійно-орієнтованих іншомовних джерел;