[Друкований екземпляр знаходиться у власності викладача]
Світлана Прищенко. ВІСНИК Львівської національної академії мистецтв. Вип. 38. 2018
Міждисциплінарне дослідження присвячено проблемам візуальної мови реклами з використанням історико-мистецтвознавчого та компаративного методів. Рекламну графіку розглянуто в структурі дизайну з урахуванням одночасного впливу глобалізації і культурної реґіоналізації. На матеріалах України та Японії проаналізовано художньо-стильові риси рекламних звернень. Акцентовано увагу на тлумаченні рекламного дизайну як концепції, як творчої стратегії візуалізації ідеї, як соціокультурного проектування, а стилю – як ідеології форми та прояву візуальної культури. Визначено етнодизайнерські аспекти сучасної рекламної графіки: систему культурних цінностей, національну самобутність і мистецьку специфіку. Композиційне формоутворення різноманітної рекламної продукції з використанням етномотивів повинно забезпечувати синкретизм функціональності та естетичних аспектів (семантики, орнаментики, колористики). Наведено приклади механістичного підходу в рекламі, що призводить до створення кітчевих,псевдонаціональних об’єктів. Водночас відзначено потенціал етностилістики в рекламних комунікаціях, який може ґрунтуватися на творчих методах візуальної метафори, алегорії, гіперболи, асоціації або метонімії.
[Друкований екземпляр знаходиться у власності викладача]
Сержант, Л. (2022) Баухауз і мистецтво кераміки ХХ століття (до питання стильової еволюції української порцеляни та фаянсу). Народна творчість та етнологія, 3 (395), 37–49.
У статті здійснено спробу простежити революційний вплив на мистецтво кераміки ХХ ст. ідейної програми німецької школи Баухауз (1919–1932), показати загальноісторичний та соціально-політичний контекст, зміну культурно-мистецької парадигми в європейському мистецтві після Першої світової війни й позначити деякі точки дотику в культурно-мистецьких процесах Західної Європи та України в першій половині ХХ ст. Метою статті є висвітлення історії та досягнень керамічної майстерні цієї школи, теоретичних засад її діяльності та організації навчального процесу, які не надто відомі вітчизняним дослідникам. У школі практикувалася революційна методика підготовки художників і дизайнерів, завданням яких було створення гармонійного життєвого простору для людини, що сприяло поширенню функціоналізму. Упродовж 1920–1930-х років відбувалося становлення національного стилю в мистецтві української кераміки при взаємодії двох факторів – народної гончарської традиції та інноваційних впливів європейських стилістичних напрямів. Одним із центрів цього становлення був Межигірський художньо-керамічний технікум, програма якого багато в чому була подібна до програми Баухаузу. У статті є намагання виявити деякі спільні підходи в організації роботи двох навчальних закладів, їхню роль у формуванні модерністської стилістики мистецтва кераміки, зокрема порцеляни та фаянсу середини ХХ ст.
[Друкований екземпляр знаходиться у власності викладача]
Редакційна колегія: Заболотний В. І., Рильський М. Т., Середа А. Х., Алєксєєнко Ф. М., Білозуб В. Г., Бокша О. Я., Бутник-Сіверський Б. С., Говдя П. І., Дерегус М. Г., Жолтовський П. М., Касіян В. І., Манучарова Н. Д., Нагай В. Г., Юрченко П. Г. Автор тексту Бутник-Сіверський Б. С.
Альбом присвячений одній із найцікавіших галузей українського народного мистецтва — декоративному живопису, кращі зразки якого мають неабияку художню цінність. Ілюстративний матеріал, до якого увійшли декоративні розписи по дереву, писанки, настінні розписи, «мальовки», «витинанки», станкові декоративні розписи і т. ін. подається по розділах в хронологічному порядку, а також, де це було можливо, за територіальною ознакою.
[Друкований екземпляр знаходиться у власності викладача]
Рецензенти: Людмила Жоголь, народний художник України, академік Української академії архітектури, Тетяна Руда, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України