Проєкт "Разом"

Характерні риси судової системи в Київській Русі: по - перше, судова система пройшла тривалий період формування - від общинно - вічових до державних; по - друге, судівництво давньокиївської держави було розвинено слабо, про що свідчить: а) невіддільність судової влади від адміністративної; б) непостійний тимчасовий склад суддів; в) відсутність централізованої єдиної системи судових органів. У цілому усі суди в Київській Русі можна об’єднати в три групи: I. Державні (публічні): 1) Князівський (княжий) суд (здійснював сам або призначені ним судді (посадники, тисяцькі, тіуни); як правило здійснювався коли хоча б одна сторона належала до привілейованого стану). 2) Вічовий суд (найважливіші питання життя держави (ополчення) та громади (розподіл землі, межові спори і т. п.). 3) Громадський (народний) суд (здійснювався вервним старостою та старцями; розглядав усі цивільні та карні справи. II. Приватні суди (панські, домініальні; здійснювали судочинство над своїми залежними людьми). III. Церковні (духовні) суди (існували в єпископствах і очолювались ними; їх юрисдикція поширювалась як на духовенство, їх родини, церковну прислугу, християн - віруючих). Характерні риси судочинства (процесу) в Київській Русі: по - перше, пройшов еволюцію від право - приватного до публічного і був покликаний визначати права сторін (осіб), забезпечити їх охорону та виконання. по - друге, процес мав звинувачувально - змагальний характер (слово проти слова). Суд виконував функції посередника в судовому процесі, що пояснювалося недостатньою розвиненістю державного механізму; по - третє, форми розшукового (слідчого) процесу використовувались у справах про злочини, які зачіпали інтереси пануючого класу. Розшук злодія був справою позивача. Елементами розшукового процесу були: ,,заклик”, ,, звід”, ,,гоніння сліду”. Слідство і розшук починалися з закличу - оголошення потерпілим на площі про зникле майно. У разі коли відповідач заперечував власну причетність до злочину, починався звід - мав указати на того, у кого придбав украдене. За межами міста (чи общини) звід вівся лише до третьої особи, яка платила віру, а далі самостійно вела розшук. ,,Гоніння сліду” - розшук потерпілим злодія по ,,гарячих слідах”. У цілому результати закличу, зводу і гоніння слідом використовувалися в судах як докази і підстава для винесення вироку.