Проєкт "Разом"

Характерні риси розвитку карного права Київської Русі: По - перше , карне право князівського періоду пройшло певну еволюцію від приватного карного права , коли реакція на злочин і судочинство належали самому скривдженому шляхом помсти (таліону) та викупів (компенсації) до публічного права і державного судочинства у вигляді державних кар та їх комбінацій; по - друге, об’єктом і суб’єктами злочинів визнавалися лише вільні люди; по - третє, відсутність дефініції самого злочину. Під злочином ,,Руська правда” розуміла ,,обіду”, ,,кривду” (канонічне право - ,,гріх”). 51 ,,Руська правда визнавала такі види злочинів: 1) проти життя (ненавмисне і навмисне убивство, або розбій, з наміром і без наміру); 2) проти тіла (каліцтво, тяжкі тілесні ушкодження, побої); 3) проти честі і свободи (удар мечем у піхвах або рукояткою); 4) проти майна (крадіжка, або татьба, грабунок, чи розбій, привласнення чужого майна, пошкодження чужої власності, розорення межі чи пошкодження межового знака, підпал, шахрайство, конокрадство); 5) проти громадських інтересів: а) проти релігії (чарівництво, волхвування, богохульство і ін.); б) проти родини (двоєженство та двоємужництво, кровомішання, перелюбство); в) проти моралі (згвалтування, статеві збочення). 6) злочини проти держави (в ,,Руській правді" не згадувались, але в Іпатіївському літописі йшлося про повстання киян 1067 р.). Система покарань. По - перше, ,,Руська правда” не знала смертної кари (хоча можна було вбити злочинця на місці злодіяння). Також літописні джерела, Києво - Печерський патерик повідомляли про її застосування у формі повішання, утоплення, спалення. На нашу думку існують два підходи; з одного боку, смертна кара на Русі була настільки звичною справою, що законодавець не вважав за потрібне згадувати про неї, з іншого боку, значно ефективнішою була система майнових (фінансових покарань) По - друге, в XI ст. держава, в інтересах привілейованих верств скасувала систему кровної помсти. «Руська правда» як санкцію за злодіяння називає: • грошові викупи (відшкодування збитків); • публічні кари: а) потік і пограбування (позбавлення всіх прав, повна конфіскація майна і вигнання з общини злодія та його сім'ї; карали конокрадів, паліїв, розбійників); б) віра (грошове стягнення за вбивство у розмірі 40 грн. Відома, з появою права - привілею і подвійна віра (80 грн.); при пом'якшувальних обставинах полувіра (20 грн.) а при невиявленні злочинця - дика віра з усієї общини. 52 в) продажа ( штраф за правопорушення: а) тяжкі злочини - 12 грн.; б) інші злочини - 3 грн.; в) малозначні - 60 кун.). г) урок (грошова компенсація потерпілим від злочинів. Визначалася судом індивідуально). д) головщина (грошове стягнення на користь сім'ї чи родичів убитого; на думку вчених відповідала розміру віри). ,,Руська правда” не згадує про злочини проти церкви, проте церква теж мала свою систему покарань, яку накладала на злочини, котрі потрапляли під її юрисдикцію (Церковний Статут В. Великого виділяє такі як церковну татьбу; приведення в церкву тварин та птахів; про моління під овином, у гаях, біля води, про чарівництво), а саме: - епітимії (покаяння); - штрафи від 1 до 5 грн. золотом; - членоушкоджувальні покарання; - тюрма (в’язниця).