Проєкт "Разом"

Норми цивільного права Київської Русі чітко не окреслювали права власності в сучасному розумінні, позаяк ні суб’єкта, ні об’єкта речового права конкретно не було визначено. Земельна власність існувала у вигляді: • общинної (громади) власності і (базувалась на природному праві); • князівської (джерело поповнення: освоєння пустопорожніх земель і захоплення общинних); 49 • боярської і монастирської (князівських пожалувань). ,,Руська правда” розрізняє право власності і право володіння. Це власність князя, бояр, церкви на борті тощо, а володіння - власне фактичне користування якоюсь річчю. У ролі суб’єкта права власності та володіння виступають фізичні (князь, боярин, тіун, смерд) та юридичні (монастирі, верви, роди, єпископства) особи. Отже є підстави говорити як про індивідуальне так і про громадське право власності. Об’єктом права власності були одяг, земля, будинок, раби, худоба речі тощо. Приватна власність, її охорона - одне із призначень ,,Руської правди”, яка закріплювала штрафні санкції (ст. 71 П.П. - за знищення знака власності - 12 грн.), розмір яких залежав від виду і кількості вкраденого, місця вчинення злочину. Зобов’язальне право. Договір - це домовленість (письмова чи усна) між двома чи кількома особами, або між особою і представником державної влади. У Київській Русі були відомі такі види договорів: - договір міни; - договір купівлі - продажу; - договір поклажі; - договір позики; - договір особистого найму. Спадкове право. ,,Руська правда” знала успадкування як за законом так, і за заповітом: - за законом родове майно могли успадкувати лише сини; - батьківський двір без розподілу обов’язково діставався молодшому сину (принцип мінорату), в разі відсутності сина майно переходило до братів. Дочки спадкоємцями не вважалися, а отримували посаг вступаючи в шлюб; - лише власність бояр і дружинників, які не мали синів, могла дістатися донькам (право - привілей); - неповнолітніми дітьми померлого та їхньою приватною власністю порядкували опікуни - мати, близькі родичі; - за нормами руського права до спадкоємців переходили і боргові зобов’язання спадкодавця (досі чітко не відомий механізм повернення боргу при наявності кількох претендентів); 50 - із прийняттям християнства, статті ,,Руської правди” закріплюють ще одного обов’язкового спадкоємця за законом, якому передавалась частина спадку - церква.