Пріоритетне завдання освіти ХХІ століття передбачає орієнтацію на інтереси особистості, які б відповідали сучасним тенденціям суспільного розвитку; створення передумов розвитку творчих здібностей людей; формування здатності адаптуватися до змін, що відбуваються в суспільстві.
Такі завдання потребують трансформації стереотипів формування професійних компетентностей, зміни ціннісних орієнтацій та зародження нових здібностей освітян. Та які б реформи не відбувалися в системі освіти, зазвичай у кінцевому результаті вони зводяться до конкретного виконавця – педагога.
Щодня перед нами постає чимало питань і проблем, які вимагають відповідей та ефективних рішень. Щоб прийняти оптимальне рішення, слід «увімкнути» так зване «критичне мислення» – це особливо результативний спосіб досягнення мети.
Критичне мислення – термін, який з’явився у науці завдяки філософу Джону Дьюї та його праці «Як ми думаємо» у 1910 році. Загалом же, критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень.
В психології їх відносять до соціальних навичок:
Питання безпеки в цифровому середовищі сьогодні надзвичайно актуальне. Інциденти, пов’язані з інформаційною безпекою, останнім часом почали відбуватися частіше. Враховуючи те, що кожного дня цифрове середовище ускладнюється і залежність від даних та взаємодії у мережі зростає, розвиток стійкості до кіберзагроз ще ніколи не був настільки важливим.
Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму і особистих якостей викладача. На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічатимуться педагоги у цьому тисячолітті, є:
Проблема впровадження інтеграції в освітній процес важлива і актуальна. Її актуальність продиктована новими соціальними запитами, що висуваються до освітніх закладів і обумовлена змінами в сфері науки і виробництва.