Структура за темами

  • СИЛАБУС

    Спеціалізований туризм -  це система видів туризму, які визначені окремими сегментами, в основу виділення яких поставлена певна мета подорожі, а сама мандрівка вимагає спеціальної організації та відповідних туристичних ресурсів.

    ОСНОВІНІ ЦІЛІ:  формування необхідних фахових компетентностей з аналізу потенціалу туристичних ресурсів  спеціалізованих напрямів відпочинку та їх ефективного функціонування.

     

    • Метою  «Спеціалізованого туризму» є формування системи теоретичних знань щодо видів спеціалізованого туризму, їх ресурсного, інфраструктурного забезпечення та практичних вмінь формування спеціалізованих турів відповідно до мети подорожі туристів.

      Завдання:

      – дослідження стану та перспектив розвитку спеціалізованих видів туризму в Україні та світі;

      – вивчення досвіду вітчизняної та зарубіжної практики планування та організації спеціалізованих видів туризму;

      – сформувати навички дослідження та аналізу ринку спеціалізованих видів туризму;

      – сформувати розуміння, ресурсного та інфраструктурного забезпечення спеціалізованих видів туризму.

    • ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

       

       

      №№

      з/п

       

      Назва розділу, модуля, теми програми

      Обсяг годин

      за навчальною програмою

       

      Всього

      з них:

      аудиторних

      самостійних

      Лекції

      Семінари

      1

      2

      3

      4

      5

      Модуль І. Основи спеціалізованого туризму. Види туризму рекреаційного і культурно-пізнавального характеру

      54

      14

      14

      26

      1.

      Тема 1. Спеціалізований  туризм як вид діяльності. Основні поняття і концепції спеціалізованого туризму.

      8

      2

      2

      6

      2

      Тема 2. Класифікація спеціалізованого туризму.

      6

      2

      2

      4

      3.

      Тема 3. Спеціальні види туризму рекреаційно-оздоровчого характеру.

      8

      4

      4

      6

      4.

      Тема 4. Спеціальні види туризму пізнавального характеру.

      12

      4

      4

      6

      5.

      Тема 5. Подієві види туризму.

      8

      2

      2

      4

      Модуль ІІ. Види спеціалізованого туризму релігійного, ділового, анімаційного  характеру.

      51

      14

      14

      23

      6.

      Тема 6. Спеціалізовані види туризму паломницько-релігійного характеру.

      14

      4

      4

      6

      7.

      Тема 7. Освітньо-бізнесові види  спеціалізованого туризму.

      10

      2

      2

      4

      8.

      Тема 8. Анімаційні види спеціалізованого туризму.

      10

      2

      2

      4

      9.

      Тема 9. Види спеціалізованого туризму на території України.

      8

      4

      4

      5

      10.

      Тема 10. Перспективи розвитку новітніх видів спеціалізованого туризму в світі та Україні.

      10

      2

      2

      4

       

      Разом :

      105

      28

      28

      49

       

       

    • Політика оцінювання

      Оцінювання здійснюється відповідно до основних вимог студентоцентрованого навчання та з врахуванням політики щодо академічної доброчесності.

      Вивчення дисципліни передбачає два види контролю:

      поточний - контроль під час вивчення теми (усне опитування, тестування, самостійні та завдання практичного характеру, презентації, захисти есе, проектів, кейсів тощо).

      підсумковий – контроль наприкінці вивчення дисципліни.

      Викладач на початку вивчення курсу ознайомлює здобувачів вищої освіти із політикою оцінювання, визначає дедлайни (зазначаючи терміни здачі усіх видів запланованих робіт).

      Здобувачі вищої освіти мають дотримуватися академічної доброчесності: самостійно виконувати навчальні завдання, завдання поточного та підсумкового контролю; надавати достовірну інформацію про результати власної навчальної діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації; дотримуватися норм законодавства про авторське право і суміжні права. Недопустимо користування мобільним телефоном, планшетом чи іншими мобільними пристроями під час занять та проведення контролю в цілях, якщо це не пов’язано із навчальним процесом.

      Окремі теми, змістовий модуль чи курс можуть бути перезараховані здобувачу вищої освіти відповідно до «Положення про порядок визнання результатів навчання, здобутих у неформальній та інформальній освіті у Галицькому коледжі  імені                               В’ячеслава      Чорновола» http://gi.edu.ua/images/document/public_information/regulations-on- recognition_of_learning_outcomes.pdf.

      Оцінювання рівня якості підготовки фахівців здійснюється на основі встановлених правил, критеріїв, системи і шкали оцінювання. Рівень якості підготовки фахівців визначається комплексною системою оцінювання. Під час проведення лекцій застосовуються такі методи контролю, як усне опитування студентів з питань, визначених планом лекцій та пов’язаних з матеріалом попередніх лекцій, дискусійне обговорення проблемних питань з теми лекції та інше. Під час проведення семінарських занять застосовуються такі методи контролю, як усне та письмове опитування студентів з питань, визначених планом семінарських занять, дискусійне обговорення проблемних питань з теми заняття, робота в малих групах, тестування та інше.

      Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і має на меті перевірку знань студентів з окремих тем та рівня сформованості фахових компетентностей з даної дисципліни.

      Ключовими формами та методами демонстрації студентами результатів навчання при поточному контролі є:

      -     фронтальне та індивідуальне опитування;

      -     тестові контролі;

      -     робота в малих групах;

      -     вирішення проблемних ситуацій- спільне опрацювання групою студентів окремих проблемних питань з наступною демонстрацією результатів та засвоєння навчального матеріалу;

      -     презентація - виступи перед аудиторією для висвітлення окремих питань, індивідуальних завдань, реферативних досліджень тощо;

      -     дискусія - обґрунтування власної позиції у вирішенні проблемних питань;

      -     кейс-метод - аналіз конкретних ситуацій, що дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності.

      Здобувачам освіти виставляється залік за умови відсутності заборгованостей.

       

    • Оцінювання здійснюється відповідно до основних вимог студентоцентрованого навчання та з врахуванням політики щодо академічної доброчесності. Викладач на початку вивчення курсу ознайомлює здобувачів освіти із політикою оцінювання, визначає дедлайни (зазначаючи терміни здачі усіх видів запланованих робіт).
      Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни здійснюється шляхом проведення контрольних заходів, які включають:
      - поточний контроль у формі усної відповіді, тестів на семінарських заняттях, або з допомогою системи для тестового опитування Moodle, тощо.
      - підсумковий контроль у формі заліку.

      Під час проведення лекцій застосовуються такі методи контролю, як усне опитування студентів з питань, визначених планом лекцій та пов’язаних з матеріалом попередніх лекцій, дискусійне обговорення проблемних питань з теми лекції та інше.

      Під час проведення семінарських занять застосовуються такі методи контролю, як усне та письмове опитування студентів з питань, визначених планом семінарських занять, дискусійне обговорення проблемних питань  та ситуацій з теми заняття, письмове складання студентами тестів, захист повідомлень, презентацій, есе та інше.

      “Відмінно” виставляється здобувачу освіти, який систематично працював протягом семестру, показав різнобічні і глибокі знання програмного матеріалу, вміє успішно виконувати завдання, які передбачені програмою, засвоїв зміст основної та додаткової літератури, усвідомив взаємозв’язок окремих розділів дисципліни, їхнє значення для майбутньої професії, виявив творчі здібності у розумінні та використанні навчально-програмного матеріалу, проявив здатність до самостійного прагнення і поповнення знань.

      “Добре” виставляється здобувачу освіти, який виявив повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконує передбачені програмою завдання, засвоїв основну літературу, що рекомендована програмою, показав достатній рівень знань з дисципліни і здатний до їх самостійного оновлення та поповнення у ході подальшого навчання та професійної діяльності.

      “Задовільно” виставляється здобувачу освіти, який виявив знання основного навчально-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та наступної роботи за професією, справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, допустив окремі похибки у відповідях на іспиті і при виконанні іспитових завдань, але володіє необхідними знаннями для подолання допущених похибок під керівництвом науково-педагогічного працівника.

      “Незадовільно” виставляється здобувачу освіти, який не виявив достатніх знань основного навчально-програмного матеріалу, допустив принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань, не може без допомоги викладача використати знання при подальшому навчанні, не спромігся оволодіти навичками самостійної роботи.

    • РЕКОМЕДОВАНІ ДЖЕРЕЛА

      Основні:

      1. Богатирьова Г.А. Спеціалізований туризм. Метод. рек. до вивч. дисц. Кривий Ріг: ДонНУЕТ, 2019.  47 с
      2. Борисова О.В. Спеціалізований туризм. Навчальний посібник для студентів закладів вищої освіти спеціальності «Туризм». Київ: «Кондор», 2020. 260с.
      3. Бочелюк С.А. Дозвіллєзнавство. Підручник.: Кондор, 2015. 408 с.
      4. Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму: навчальний посібник/ М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор.  К.: Знання, 2011. 334 с.
      5. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах Підручник.:  Кондор, 2005.  408 с.
      6. Старовойтенко   В.   Принципи   систематизації   видів   туризму. Економіка України./ 2002. - №5.  С. 48-53.

      Додаткові:

      1. Дмитрук О. Ю. Екотуризм: навчальний посібник/ О. Ю. Дмитрук, С. В. Дмитрук.  К.: Альтепрес, 2009.  358 с.
      2. Лужанська Т. Ю. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: навчальний посібник / Т. Ю. Лужанська, С. С. Махлинець, І. І. Тебляшкіна; за ред. Волошина І. М.  К.: Кондор, 2008.  385 с.
      3. Любіцева О. О. Паломництво та релігійний туризм: навчальний посібник/ О.О. Любіцева.  К.: Альтепрес, 2011. 416 с.
      4. Носік В. Організаційно-правові питання розвитку сільського зеленого туризму в Україні //Туризм сільський, зелений. - 2007. - № 4. - C. 9-10.
      5. Рутинський М.Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам’яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження: Навчальний посібник.  Київ: Центр учбової літератури, 2007. 432 с.
      6. Рутинський М.Й., Зінько Ю.В. Сільський туризм: Навч. посіб.  К.: Знання, 2006.  271с.
      7. Сапєлкіна З. П. Релігійний туризм: Навчальний посібник / З.П. Сапєлкіна.  К.: Альтапрес, 2009.  244 с.
      8. Сорокіна Г.О. Екологічний туризм: навч. посіб. / Г. О. Сорокіна; Держ. закл. «Луганський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2013. 206 с.
      9. Cпілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму.  URL: http://www.greentour.com.ua.
      10. Українська інформаційна система. URL: http://www.utis.com.ua.
      11. Довідка з туризму. URL:  http://www.tour-spravka.kiev.ua.
      12. Новини зі світу туризму. URL:  http://www.visas.com.

  • Тема1. Підходи до визначення поняття та класифікації спеціалізованого туризму.

  • Тема 2. Лікувально-оздоровчий туризм

  • Тема 3. Сільський зелений туризм

  • Тема 4. Релігійний туризм

  • Тема 5. Спортивний туризм

  • Тема 6. Гастрономічний туризм

  • Узагальнюючий тест

  • НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

  • Секція 10