Лекція №5

1.1. Виникнення і розвиток грошових відносин. Сутність грошей.

Етапи виникнення грошей:

1. Суспільне виготовленні певних видів продукції
2. Обмін товарами
3. Поява перших грошей - монет
4. Срібні гроші
5. Епоха паперових грошей

 За первісного періоду існування людського суспільства панувало натуральне господарство. Вироблена продукція призначалася для власного споживання.

Поступово відбувалася спеціалізація людей на виготовленні певних видів продукції. Надлишки стали використовуватися для обміну на іншу продукцію, необхідну даному виробнику. Суб'єкти почали виробляти продукцію не тільки для власного споживання, але й для обміну на інші товари - для реалізації.

 

Для безпосереднього обміну товару на товар потрібна потреба продавця саме в тому товарі, що пропонується іншою стороною. Отже, обмін товарами може відбуватися при наявності потрібних товарів в обох сторін, що вступають в угоду.

Ця умова істотно обмежує можливості товарообміну. Потрібно врахувати, що при обміні повинна дотримуватися вимога еквівалентності вартості товарів, що беруть участь в обміні, це також обмежує обмін. Прагнення до розвитку обміну стимулювало виділення з різноманіття обмінюваних товарів деякого еквівалента, використовуваного при обміні товарів.

Це була: худоба, хутро, дорогоцінні камені, сіль, зерно, дорогоцінні метали.

Повинна була бути дотримані наступні властивості товарів які використовувалися для обміну: рідкість, однорідність, подільність, тривалість збереження.

Отже, товар, що володіє найбільшою ліквідністю (здатністю до реалізації, обміну) стає грошима. Гроші з'явилися як результат економічних відносин у господарському житті людей. Тобто поява грошей є абсолютно об'єктивною

 

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави

• 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута)
• 6 квітня 1918 року — 25 та 50 карбованців (Народна назва — «лопатки» (з-за зображеного на них селянина з лопатою), ескізи О. Красовського)
• 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 («горпинки») гривень (ескізи Г. Нарбута)
• жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І. Мозолевського)
• серпень 1919 року — 10 («раки») та 1000 карбованців (ескізи Григорія 3олотова), 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута) та 250 карбованців («канарейки», ескіз Б. Романовського)
• жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А. Приходька).

 

Грошові знаки Української СРР 1919–1922 років

На початку 1919 року в Харкові було сформовано Український Радянський уряд, який виступив на боці Радянської Росії у війні проти Директорії. За вказівкою В. І. Леніна Росія фінансувала Український Радянський уряд. І все ж період небувалої інфляції, викликаної громадянською війною та іноземною інтервенцією, обумовили нестачу грошей, особливо дрібних купюр.

Нарком фінансів УРСР з відома і згоди уряду РРФСР вирішив використати знак Директорії у 10 карбованців. Кліше цього знака і частина заготовлених до випуску купюр, але без серії та номерів, були захоплені Червоною Армією 5 лютого 1919 року під час окупації Києва після того, як його залишили українські війська. Радянський знак відрізнявся від знака Директорії папером, фарбою, водяними знаками та місцем розміщення серії та номера.

Після того, як 1 червня 1919 року Радянська Україна поєдналася з радянським урядом Росії, Литви, Білорусі та Латвії в єдиний революційний фронт боротьби, була узаконена єдина грошова одиниця — рубль РРФСР. Необхідність у випуску власних грошей відпала і купюра у 50 карбованців відома лише по окремих пробних примірниках.

 

Радянські часи 1922-1924

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922–1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

Офіційно українською мовою слід було перекладати «рубль» як «карбованець»; назва «карбованець» була вказана на радянських банкнотах, поряд з назвами на титульних мовах усіх 15 республік Союзу. Відповідно скорочення «крб» зустрічалося в магазинах УРСР.

 

Купюри 1942–1944 років

Купюри були надруковані в Німеччині. Дизайн карбованців розроблений на тему «щасливе українське населення». Купюра в 2 карбованця практично не зустрічається — за легендою, весь тираж при перевезенні залізницею був спалений партизанами в німецькому поїзді.

На території Райхскомісаріату Україна у 1942—1944 роках були в обігу карбованці, запроваджені окупаційною владою нацистської Німеччини.

Докладніше: Карбованець Рейхскомісаріату Україна

 

Гривня в сучасній Україні

Після проголошення незалежності у серпні 1991 року Україна взяла на себе питання фінансового забезпечення функціонування економіки.

Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет.

Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою.

Вже у вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, 25-ти — 20 гривень.

2 березня 1992 року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були.

23 жовтня 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю».

Хоча гривня була виготовлена вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів, як це було в свій час і в США. Виготовлені тоді купоно-карбованці виконали функцію таких грошей, забезпечивши виплати зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони.

 

Відрізні купони 1990–1991 років

Окремо слід згадати відрізні купони, на противагу «купонам багаторазового використання». Вони випускалися протягом ХІ.1990 — ХІІ.1991 років і виконували роль карток на предмети першої необхідності. Номінали листів купонів були 20, 40, 50, 75, 100, 150 і 200 рублів, різні кольори паперу (залежно від номіналу), однобічні, з водяними знаками і без, без печатки організації-працедавця чи поштового відділення села вони були недійсні, з січня по вересень 1991 на купонах друкувався шифр області, наприклад: ЧРК, КДА, ХАР та ін.

 

Купони 1992–1996

Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила свою незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купоно-карбованці.

З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.

Хоча купони багаторазового використання планувалось ввести для використання лише на 4—6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.

 

26 серпня 1996 року Грошова реформа України (введено в обіг 2 вересня 1996р.)

 

Отже, гроші це

Гроші – це товар над товарами

Гроші – це засіб суспільного виразу економічної цінності благ

Гроші – це особливий товар, який є загальним еквівалентом при обміні товарів

Гроші – це особливий товар, який показує цінність товару чи послуги

Гроші – це єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли ми від нього позбавляємось